Відігравши з 2012 року купу партій в Art-of-Tactic в колі родини, декілька разів був свідком спроб зібрати в Києві ком’юніті гравців. Найбільш обнадійлива спроба відбулася зимою 2013-14. Було четверо однодумців, які носилися з ідеєю створити в Києві клуб AoT. В результаті відбулось кілька зустрічей, я взяв участь у трьох з них, де ми з Xelanizul та іншими хлопцями відіграли саморобний сценарій «Битва за Могильов».
Ось історичні фото з тих подій:
Але ідею регулярних ігор не вдалося реалізувати: буквально через пару тижнів Революція вступила у свою гарячу фазу, а в найближчі пару років у всіх нас було багато важливіших клопотів...
Час від часу я зустрічав на ОЛХ розпродажі колекцій з Art of Tactic: люди закуповувалися моделями, а грати не було з ким, і доводилось продавати… Мені в цьому плані пощастило, бо я грав з сином, якому вже 16.
І ось, після довгої перерви, минулого року спільнота все-таки сформувалася!
Однодумці знайшлися, але всі ми живемо в різних куточках країни, тому тусовка ожила в онлайн-форматі. Граємо дистанційно, як колись грали в шахи по телефону: кожен розставляє війська та карту у сбе на столі, накази озвучуємо по телефону, а кубики кидаємо в Телеграм-боті. Потім обмінємося фотками. Все працює чудово! Можна грати великі партії по 1-2 ходи за вечір - ніхто не втомлюється, є купа часу обдумати накази.
В тому ж Телеграмі проходять дискусії щодо гри - канал AoT Battles. Ми вже спільними зусиллями допрацювали правила та картки юнітів. В групі зараз майже 40 учасників, з них реально грають біля десяти. Більшість - з України (Дніпро, Київ та область, Львів), також є гравці з Австралії та Нідерландів.
Ось так виглядають фото з наших ходів в масштабних іграх (в маленьких немає коли малювати стрілочки):
Також 17 січня в місті Дніпро відбулась визначна подія у світі Art of Tactic — вперше в українській історії була влаштована АоТ-баталія оффлайн (!) міжобласного (!!!) рівня. За нинішніми часами — рівень майже міжгалактичний.
Зібралося шестеро гравців - двоє з Дніпра, двоє з Дніпропетровської області та ми з сином приїхали з Бучі — і спробували наближено до історичних реалій відіграти бій 5 липня 1943 року за село Черкаське на південному фасі Курської дуги.
Було круто!
